Які совєтські повітряні армії приймали участь у бойових діях у Китаї та Кореї у 1945-1953 роках?

Вступ

Новий погляд на звершення Другої світової

В мене, як історика-дослідника є особливий погляд на історію Другої світової війни. Я вважаю, що дата її закінчення визначена не правильно.

Друга світова війна закінчилась не 2 вересня 1945 р., внаслідок капітуляції Японії, а 27 липня 1953 р., коли офіційно завершилась т. зв. “корейська війна”.

Докладно я виклав свої погляди на цю історичну проблему у статті “Коли і чим для Совєтського Союзу закінчилася Друга світова війна”.

Нова гіпотеза

Досліджуючи факти, що могли б підтвердити або спростувати мої припущення, я помітив, що обсяги перекинутих совєтських військ були набагато більшими, ніж було потрібно задля перемоги у т.зв. совєтсько-японської війні.

Я почав заглиблюватися у дослідження цього питання і все більше, і більше переконувався, що у травні 1945 р. СССР замість демобілізації почав перекидати основну масу своїх військ з Європи на Далекий Схід. Задля продовження війни. В першу чергу задля окупації Китаю та Кореї. Окупації прямої та гібридної.

Основна мета — перетворити на Китай, Корею та країни Індокитаю на колонії СССР.

І ця мета була частково досягнута у 1945-1953 рр.

Чому саме повітряні армії?

Щоб огрунтувати свої погляди я вирішив дослідити історію совєтських армій у 1945-1955 рр. за достіпними мені джерелами. В першу чергу, повітряних та танкових армій, бо саме вони відгравали вирішальну роль у тогочасній війні.

Спочатку я збирався написати одну статтю на тему совєтських повітряних армій. Але в процессі вивчення матералу я накопичив надто багато матеріалу по кожній повітряній армії. Тому я вирішив присвятити кожній армії окрему статтю, а цій статті дати лише ключову інформацію по кожній армії.

Відтепер я починаю публікацію серії статей про совєтські повітряні армії, які були використані СССР для совєтської агресії на Далекому Сході.

УВАГА! Ця стаття буде оновлюватися в процессі написання окремих статей про повітряні армії, поки що повністю готовими є 4 окремі статті про 1-шу, 2-гу та 3-ю повітряні армії. Четверта стаття присвячена 1-й повітряній армії дальньої авіації, яка, нібито, виникла на базі 3-ї.

Офіційна версія участі советських повітряних армій у боях на Далекому Сході

Три чи більше?

За офіційними совєтськими даними, на перший погляд, у бойових діях на Далекому Сході приймали участь лише три повітряні армії СCСР: 9-та, 10-та та 12-та. Проте, якщо придивлятися уважно, то стає помітною ще одна повітряна армія — 3-я (65-а) повітряна армія дальньої авіації (ПА ДА), створена згідно з офіційною версією на основі 7-ї ПА.

Проте, на мою думку, є достатні підстави припускати, що їх там було суттєво більше. При цьому можливі були кілька варіантів залучення:

• надтаємна участь цілих повітряних армій;
• таємна участь окремих підрозділів (корпусів, дивізій, полків, ескадрилій) інших повітряних армій у складі 9-ї, 10-ї, 12-ї ПА та 3-ї (65-ї) ПА ДА;
• переведення окремих підрозділів повітряних армій (корпусів, дивізій, полків, ескадрилій) до складу винищувальних повітряних армій ППО.
• переведення окремих підрозділів повітряних армій до складу армій ППО.
• створення окремих підрозділів, що формально мали нижчий статус, ніж повітряна армія, але за масштабом і обсягом сил були рівними їм. Як приклад 64 винищувальний авіаційний корпус, участь якого у корейській війни СССР змушений був в кінці кінців визнати.
• створення на основі окремих підрозділів повітряних армій СССР повітряних армій маріонеткових держав (КНР, КНДР).

Зважаючи на таку специфічну ситуацію я вирішив питання кількості армій, які використовував СССР задля агресії на Далекому Сході наступним чином. Середня повітряна армія СССР мала 2 корпуси та 6 дивізій. Дізнавшись про кількість корпусів та дивізій, використаних у бойовиз діях на Далекому Сході, ми зможемо вирахувати кільких неофіційно використаних повітряних армій.

Причини замовчування і секретності

При дослідженні історії повітряних армій СССР у т. зв. «післявоєнний період» (пишу в лапках, бо насправді СССР активно воював  у 1945-1992 рр.) зразу ж виникає враження, що цієї історії просто «не має».

Тому виникає одне, як на мою думку, дуже слушне питання: як у країні «победобесія», «нікто нє забит, нічто нє забито» та «дідів на палках» так склалося, що історія 18-ти авіаційних армії після 1945 р. майже у повній у «пітьмі»?

Єдине логічне припущення — щось цілеспрямовано приховували. Як в момент самих подій, так і згодом. І навіть в путінській рашці це досі приховують…

Навіщо? Я думаю, що задля маскування загарбницької імперіалістичної сутності СССР. Це глобально.

Менш глобально — для замовчування факту збройної агресії СССР проти своїх колишніх союзників по антиітлерівській коаліції. В першу чергу, проти Китайської Республіки. Замовчується також і факт тривалої окупації Китаю та Кореї під прикриттям «допомоги» маріонетковим прокремлівським урядам т.зв. Китайської Народної Республіки та Корейської Народно-Демократичної Республіки.

Саме ця вкрай неприємна для Росії правда замовчується і буде замовчуватись далі.

Проблема джерел

Зауважу, що для повноцінного історичного дослідження цієї теми потрібне ознайомлення з відповідними архівними документами. Але ці документи зберігаються переважно у архівах РФ, КНР та КНДР. І є закритими. І скоріш за все, ще довго не будуть доступними для дослідників. Особливо для таких “ворогів” РФ, КНР та КНДР, як українські історики. Проте, не все так безнадійно, як здається на перший погляд.

«Білі плями» як джерело

Уважний аналіз такого загальнодоступного джерела, як російська Вікіпедія, може трохи “підняти завісу” над цією таємницею. Бо іноді, більш промовисто, ніж відкрита інформа свідчать “білі плями” історії.

Хочу ознайомити вас з результатами свого уважного аналізу “білих п’ятен”, які підштовхнули до сукупності історичних гіпотез. Звісно, останню “крапку” в підтвердженні або запереченні моїх гіпотез можуть зробити лише ті, хто отримає доступ до історичних документів. Але поки “що маємо, що маємо”.

Загальна характеристика повітряних армій СССР на кінець “великої вітчизняної”

Створення

Під час Другої світової війни в СССР почали формувати повітряні армії (ПА).

Всього було створено 18 повітряних армій. Перші 17-ть створені з травня по листопад 1942 р. на основі повітряних сил фронтів та загальновійськових армій. 18-та створена в грудні 1944 р.

Склад

До складу середньостатистичної совєтської повітряної армії на травень 1945 р. входили: авіаційні корпуси, винищувальні, штурмові, бомбардувальні та змішані авіаційні дивізії, окремі авіаційні полки, а також частини й підрозділи бойового, тилового, технічного та інших видів забезпечення.

Так, наприклад, 1 повітряна армія на 1 травня 1945 р. мала: 3 бомбардувальні дивізії, 8 винищувальних дивізій,  9 полків, з них 1 зв’язку та 1 санітарний; 7 зенітно-артилерійських полків. Середня кількість літаків — від 1500.

Післявоєнна доля совєтських повітряних армій

Перша повітряна армія

Окрема стаття про цю армію «Перша повітряна армія СССР в 1945-1955 рр.»

На перший погляд офіційно представлена у російській Вікі історія 1-ї ПА — це майже суцільна «біла пляма». З’сування будь-яких суттєвих моментів нагадує надскладний квест.

На сьогоднішній день є лише окремі «пазли» поки що невідомої до кінця «картини». Через відстність більшості «пазлів» повна «картинка» майже не проглядається.

Проте, на основі вже існуючих даних є можливість частково реконструювати історію 1-ї ПА у після воєнні роки.

Переміщення

Офіційно знаменита та славетна 1-а ПА була передислокована у Білоруський воєнний округ.

Питання: а навіщо?

Як буде видно з історії іших повітряних армій, виведення в той чи інший тиловий воєнний округ використовуватись задля маскування перекидання цих армій або їх підрозділів у ті регіони, де планувалися або вже йшли бойові дії.

На Схід

Для 1-ї ПА головними напрямками вилучення техніки, льотчиків та персоналу були Близький та Далекий Схід, Закавказзя та Забайкалля.

В результаті від великої та славетної армії залишились «ріжки та ніжки». Армію майже повністю розформували.

На 1948 р. у 1-й ПА з 11-ти дивізій, які були у її складі в 1945 р., залишалась аж одна (!) дивізія: 1-ша гвардійська штурмова дивізія.

Правда,  у січні 1946 р. до складу 1-ї ПА введено ще одну дивізію: 315-у винищувальну.

Що ж сталося? Куди поділися 10 авіаційних дивізій? А це, до речі, 3 авіаційних корпуси…

«Розформовані» дивізії

Нас цікавлять в першу чергу розформовані дивізії, бо під прикриттям розформування їх могли перекидати у інші регіони та підрозділи.

а) Розформовано у складі 1-ї ПА:

213-та нічна бомбардувальна дивізія залишалась у складі 1-ї ПА до 1 травня 1947 р., коли нібито була розформована.

б) Розформовані у складі інших повітрячних армій та воєнних округів:

• 130-а винищувальна дивізія з липня 1945 р. перебувала у складі 15-ї ПА. Нібито розформована у грудні 1945 р. Але не повністю:  168-й  полк передано до 269-й винищувальної дивізії 4-й ПА.
• 182-а штурмова  дивізія була передана у Ленінградський ВО, де у грудні 1946 р. нібито була розформована. Увага!!! Командира цієї дивізії В.І. Шевченка звільнили за те, що він відмовився їхати на Далекий Схід (!).  Тому саме його біографія може бути дороговказом в історичних пошуках «розформованих» дивізій.
•  276-у бомбардувальну дивізію із складу 1-ї ПА переведено до Ленінградського ВО, де вона увійшла до складу 13-ї ПА. А у 1946 р. вона вже нібито була розформована.

Блукаючі дивізії, полки та ескадрилії

6-ї бомбардувальну дивізію тягали по всьому Союзу: то в Прибалтику, то на Кавказ. Але історія цих переміщень чомусь завуальована. Чому?

277-а штурмова дивізія, як і 182-а штурмова, передана до Ленінградського ВО, у склад 13-ї ПА.  І нібито перебувала там весь час аж до 1957 р. Правда, полки, що входили до її складу, майже повністю змінилися. Були 15 гвардійський, 566-й, 943-й, 999-й).  Стали 15 гвардійський, 448-й, 958-й. Останні два полки прийшли з 281-ї штурмової та  280-й штурмової дивізій відповідно. Цікава доля вилучених полків. 566-й пішов до складу авіації повітряно-десантних військ. А 943-й та 999-й нібито розформовано у квітні 1946 р.

311-а штурмова дивізія залишилась у складі 1-ї ПА до червня 1947 р. Звідти перейшла до  2-ї ПА. Командуючий К.П. Заклєпа став З серпня 1946 р. заступником командира 96-ї штурмової авіадивізії в 10-й ПА Далекосхідного військового округу. Схоже на те, що 311-а дивізія була прихована у складі 96-ї далекосхідної дивізії.

129-а винищувальна дивізія у червні 1947 р. нібито передано до 15-ї ПА Прибалтійського ВО. Правда, один полк 863-й винищувальний було терміново розформовано. Біографія командуючого дівізією М.І. Правдіна (був у 1950-х  старшим військовим радником у КНР) може вказувати на те, що дивізія влилась у повітряні сили комуністичного Китаю.

303-а винищувальна дивізія перебувала у складі 1-ї ПА до 1 вересня 1948 р. і була передана до 19-ї повітряно-винищувальної армії ППО Московського району ППО. Подальша її доля дуже цікава. У червні 1950 р. її офіційно переміщують у Приморський воєнний округ (Далекий Схід), де вона увійшла до складу 54-ї (9-ї) ПА. З 1951 р. вона знаходиться на території КНР і приймала участь у корейській війні у складі 64-го винищувального авіаційного корпусу. А у червні 1957 р. увійшла до складу 1-ї ПА другого формування.

330-а винищувальна дивізія у вересні 1945 р. нібито переміщена до 13-ї ПА Ленінградського ВО. Правда в 1955 р. вона повернулась до 26-ї (1-ї) ПА. Проіснувала до 1960 р., але інформація про неї мінімальна.

315-а винищувальна авіаційна Ризька дивізія у січні 1946 р. перейшла до складу 1-ї ПА разом із своїм корпусом. Перебувала у 1-й (26-й) ПА до серпня 1950 р. Далі передана у

95-а винищувальна

95-а винищувальна авіаційна дивізія створена у 1949 р. на аеродромі Марково (Маркове Чукотський автономний округ) як 95-й змішаний авіаційний загін у складі 29-ї повітряної армії Далекосхідного військового округу. Але в 1953 р. приєднался до 26-ї (1-ї) ПА. Трохи дивно.

чому 1-у ПА як «донор» для інших армій та авіаційних підрозділів СССР, розташованих в інших місцях.

Ще один висновок —

Виведені «уламки» 1-ї ПА могли частково зберігати свою автономність, коли знаходились у складі інших армій. Саме це дозволило відродити 1-у ПА у 1957 р. Вже на Далекому Сході.

Основник висновок — більша частина сил та підрозіділів 1-ї (26-ї) ПА була у 1945-1950 рр. перекинута на Далекий Схід задля участі у спочатку совєтстко-японській війні, потім у окупації Китаю та Кореї і, нарешті, у корейскій війні 1950-1953 рр.

Друга повітряна армія

Окрема стаття про цю армію «Друга повітряна армія СССР в 1945-1955 рр.»

Третя повітряна армія

Окрема стаття про цю армію «Третя повітряна армія СССР в 1945-1955 рр.».

Зважаючи на те, що офіційною версією російської Вікі 3-я повітряна армія стала основою 1-ї повітряної армії дальньої авіації до уваги пропонується також стаття  «1-а повітряна армія дальньої авіації СССР в 1946-1955 рр.»

Четверта повітряна армія

Окрема стаття про цю армію «Четверта повітряна армія СССР в 1945-1955 рр.».

П’ята повітряна армія

Окрема стаття про цю армію «П’ята повітряна армія СССР в 1945-1955 рр.».

Шоста повітряна армія

Окрема стаття про цю армію «Шоста повітряна армія СССР в 1945-1955 рр.».

Сьома повітряна армія

Окрема стаття про цю армію «Сьома повітряна армія СССР в 1945-1955 рр.».

Восьма повітряна армія

Окрема стаття про цю армію «Восма повітряна армія СССР в 1945-1955 рр.».

Дев’ята повітряна армія

8-й штурмовой авиационный Львовский корпус

В оперативном отношении Главному командованию подчинялись также 2-й смешанный авиационный корпус Резерва Верховного Главнокомандования и 3-я воздушная армия дальней авиации.

9-та повітряна армія була створена на 15 серпня 1942 р. на Далекому Сході і там і залишалась надалі. 19 березня 1945 р. увійшла до складу Приморської групи війск. 30 липня підпорядкована Головному командуванню совєтських військ на Далекому Сході. З 5 серпня 1945 р. знаходилась у складі 1-го Далекосхідного фронту, створеного з Приморської групи війск. Приймала участь у совєтсько-японській війні. А з 10 вересня 1945 р. увійшла у склад Приморського воєнного округу, сформованого на базі 1-го Далекосхідного фронту. 22 травня 1947 р. перейшла у підпорядкування Головного командування військ на Далекому Сході. 10 січня  1949 р. перейменована у 54-ту повітряну армію, офіційної інформації про яку в інтернеті чомусь не має.  Всі існуючі посилання ведуть на ту ж саму 9-ту армію. Інформація про командувача 9-ї та 54-ї армій у період з березня 1949 по лютий 1955 рр. відсутня (!).

Десята повітряна армія

50-та авіаційна дивізія

Утворена як важка бомбардувальна дивізія, згодом могла передаватися з ДА до ВПС округу.

Є відомості, що її частини (або з подібною назвою) входили до складу 10-ї повітряної армії на Далекому Сході, виконуючи аналогічні завдання — патрулювання, розвідка, демонстрації сили.

Іноді джерела неправильно приписують цю дивізію до ДА.

10-та повітряна армія схожа на 9-ту, як близнюк. Вона була, як і 9-та, сформована 15 серпня 1942 р. на базі ВПС 25-ї армії Далекосхідного фронту. 30 липня підпорядкована Головному командуванню совєтських військ на Далекому Сході. З 5 серпня 1945 р. знаходилась у складі 2-го Далекосхідного фронту. Приймала участь у совєтсько-японській війні. А з 10 вересня 1945 р. перейшла у склад  Далекосхідного воєнного округу, сформованого на базі 2-го Далекосхідного фронту.  22 травня 1947 р. перейшла у підпорядкування Головному командуванню військ на Далекому Сході. 10 січня 1949 перейменована в 29-ту повітряну армію. Хто став її першим головнокомандуючим (12.01.- квітень 1949 р.), не повідомляється.  Другим командуючим 29-ї став В.Ф.Кондратюк. Про бойовий шлях як 29-ї армії, так і її командувача (квітень — грудень 1949 р.) на офіціальних ресурсах нічого не пишуть. Теж саме можна сказати і про третього командувача С.Є.Білоконя.  В 1957 р. “близнюків” (29-ту та 54-ту) нарешті об’єднали в одну армію. Єдина суттєва відмінність історії 10-ї та 9-ї армій: 20 грудня 1944 р. до 10-ї увійшла 11-та повітряна армія як 18-й авіаційний корпус.

Одинадцята повітряна армія

Клон — 11-а (34) армія Закавказзя

Як ви вже здогадалися, історія 11-повітряної дуже специфічна. Створена вона у 1942 року, як 9-та та 10-та. Але далі починаються дива. 11-та у кінці грудня 1944 р. об’єднана  з 10-ю. Нібито.

Але 11-та не зникає, а виринає аж на Кавказі, у складі ВПС Закавказського воєнного округу. Знову ж нібито.

У лютому 1946 р. на базі вже зниклої у 1944 р. 11-ї армії створено 34-ту повітряну армію, дислоковану у Закавказському воєнному окрузі. Нібито.

Бо за іншими даними 34-та виникає в результаті перейменування 11-ї в лютому 1949 р. Історія 11-ї на Кавказі та історія 34-ї повітряної армії замовчується. Навіть на рівні біографії її командувача О.В. Утіна.

Ні, 11-та повітряна армія (11 ПА) не була перейменована у 1949 році. Вона була розформована у 1949 році, а її частини та командування перетворені на інше формування.

Ось що відбулося:

📌 Хронологія подій:

1947–1949: 11-та повітряна армія існувала як оперативне з’єднання ППО і ВПС на Далекому Сході, головним чином у Приморському краї.

1950: Замість неї формується:

Головне командування ВПС Далекого Сходу, з окремими повітряними корпусами або дивізіями.

Частини 11 ПА були включені до складу 1-ї Червонопрапорної армії ППО, яка забезпечувала протиповітряну оборону регіону.

11-та повітряна армія знову з’являється вже в 1960-х, але в іншій структурі.

🧾 Підсумок:

Перейменування у 1949 — ні.

Реорганізація і розформування — так.

Її структура розчинилася в нових оперативних з’єднаннях ВПС і ППО.

Якщо потрібно — можу навести точні фонди ЦАМО щодо процесу розформування 11 ПА.

Дванадцята повітряна армія

12-та повітряна армія була створена 15 серпня 1942 р. на Далекому Сході на базі ВПС Забайкальського фронту. Фронту (!). З 12 липня 1945 р. у складі  Забайкальського фронту. 30 липня підпорядкована Головному командуванню совєтських військ на Далекому Сході. За офіційною інформацією до серпня 1945 р. участі у бойових дія не приймала. Хоч була надпотужною: на 9 серпня мала у своєму складі 2 корпуси, до яких сумарно входило 4 дивізії. Окремо було 9 дивізій, до яких входило 23 полки (!). Всього у армії було 1334 літаків. Воювала 12-та лише 26 днів: з 9 серпня по 3 вересня 1945 р. під час совєтсько-японської війни. Пікантна деталь: командуючим 12-ї армії з 25 червня по 14 грудня 1945 р. був маршал авіації (!!!) С.О. Худяков, якого згодом заарештували та розстріляли.  Вирогідна причина — зникнення 1-го з 2-х літаків з трофеями (можливо з золотом), вивезеними із Манчжоу-го в Москву. З 9 жовтня 12-та у складі Забайкальсько-Амурського воєнного округу. А 1 травня 1947 — у складі Забайкальського воєнного округу. 22 травня 1947 р. армія перейшла у підпорядкування Головному командуванню військ на Далекому Сході. 10 січня 1949 р. перейменована на 45-ю повітряну армію, окремої інформації про яку не має.  Навіть у офіційній біографії її командувача С.В.Слюсарєва. Завіса таємниці трошки відкривається у одному факті: з лютого по грудень 1950 р. знаходився в урядовому відрядженні у КНР (Шанхаї). А командувачем армії він був по з жовтня 1947 по червень 1950 р. Повне мовчання про бойовий шлях 45-ї зберігається і в біографії наступного командувача 12-ї (45-ї) армії П.П.Архангельського (червень 1950 — вересень 1953 рр.).

Тринадцята повітряна армія

13-та повітряна армія за офіційною інформацією воювала лише по 9 травня 1945 р. Входила до складу Ленінградського Фронту по 24 липня 1945 р. А потім до складу створеного на основі цього фронту Ленінградського воєнного округу. 10 січня 1949 р. 13-ту перейменували у 76-ту повітряну армію.

Інформації про будь-яку діяльність після т.зв. Великої Вітчизняної та ІІ не наводиться. Є лише цікаві моменти.

Так, командуючем 13-її червня 1946 по березень 1947 був П.П.Архангельський. Той, що потім командував  12-ю (45-ю) армією.

Наступний командувач Ф.П.Полинін (березнь 1947 — 10 січня 1949 р.), що за сумісництвом був командувачем ВПС Польщі (1944-1949), 20 червня 1949 р. отримав четвертий орден Червоного Прапора. За що? Ким він був в цей час? Командувачем 76-ї повітряної армії (!) (10 січня 1949 р. — травень 1950 р.).

Його наступником стане І.П.Журавлєв (травень 1950 — січень 1956 р.), який до того командував 14-ю повітряною (1942-лютий 1947 р.). І родзинка: 20 червня 1949 р. Журавлєв отримав третій (!) орден Леніна.  За офіційною інформацією цей час він очолював ВПС Біломорського воєнного округу. За що тоді орден Леніна?! І ще одне питання: хто мені пояснить, навіщо Й.Сталін так “тасував” командувачів армій? Кого хотів заплутати?

Чотирнадцята повітряна армія

14-ю повітряна створена 15 серпня 1942. До 1947 р. її очолював вже знайомий нам І.П.Журавлєв. В кінці листопада 1944 р. управління армії виведене в резерв Ставки ВГК, а її частини включені до складу інших армій. Яких саме, не повідомляється. Може виникнути враження, що після цього 14-та армія зникла. Але ні.

14-та і далі до 10 червня 1945 р. значиться у складі 2-го Прибалтійського фронту, а потім, як не дивно, Прикарпатського воєнного округу. І так вже до розвалу СССР. 20 лютого її перейменовують у 57-му повітряну армію, окремої інформації про яку знову ж не наводиться (мабуть традиція).

Знову ж проглядається чехарда з командуючими: перший командир І.П.Журавлєв (1942-лютий 1947 р.), потім піде командувати колишньою 13 армією, яка на той час буде 76-ю. Другим командуючим став В.В.Рязанов (лютий 1947 — квітень 1949), який з цієї посади піде командувати 69-ю армією (колишньою 17-ю) у складі Київського воєнного округу. Третій — С.К.Горюнов (квітень 1949 — лютий 1950 рр.), який зразу ж після війни командував 5-ю повітряною, з травня 1946 р. — 17-ю повітряною у складі Київського воєнного округу. На цій посаді 24 черня 1948 року він отримує 5-й (!) орден Червоного Прапора. Четвертий — К.А.Вершинін (лютий — вересень — 1950 р.), який вже на той час (3 червня 1946 р.)  був маршалом авіації (!).  15 листопада 1950 р. він отримав орден Червоного Прапора. Мабуть за успішне командування 57-ю армією, яка “воювала” у КВО.  П’ятий командувач — В.В.Степічєв (вересень 1950 — січень 1953 рр.), був командувачем 4-ї повітряної (5 березня 1946 — 11 листопада 1948 рр.),  а з вересня 1953 р. став командувачем ВПС Далекосхідного воєнного округу. Завершує наш список командувачів 57-ї армії Д.Я.Слобожан (січень — вересень 1953 р.). Він з грудня 1946 по березень 1949 рр. очолював 9-ю повітряну, перейменовану у лютому 1949 р. у 54-ту.  З червня 1950 р. командував 37-ю повітряною армією (колишня 4-та) , звідки, нарешті, перейшов у командування 57-ою. Отримав орден Червоного Прапора 11 листопада 1947 р.  Любі читачі, у вас ще не запаморочилась голова? А як було в цьому розібратись західним розвідкам, які через секретність всіх цих переміщень не знали, хто, коли і куди призначений.

П’ятнадцята повітряна армія

15-та армія з 9 липня 1945 р. входила у склад Особливого воєнного округу, а з 29 січня 1946 р. у складі Прибалтійського воєнного округу. 20 лютого 1949 р. перейменована у 30-ту повітряну армію, окремої інформації про яку не має.  Є цікаві моменти з командувачами. Перший командувачем був М.Ф.Науменко (травень 1943 — травень 1950 р.). Він  6 листопада 1947 р. отримав у 5-й орден Червоного прапора.  За що?! Бойовий орден за мирну службу Прибілтійському воєнному окрузі?! Другий командувач — це вже знайомий нам  Ф.П.Полинін, який перед цим очолював  13-ту повітряну армію (березнь 1947 — 10 січня 1949 р.), яка потім перетворилась на 76-ту (10 січня 1949 р. — травень 1950 р.).

Шістнадцята повітряна армія

16-та армія після закінчення бойових дій в Європі  була частиною Групи совєтських окупаційних військ в Німеччині. За офіційною версією у повному складі перебувала в Німеччині з 1945 по 1993 рр. 10 січня 1949 р. була перейменована у 24-ю повітряну, окремої іноформації про яку не наводиться. Визнана самим потужним повітряним об’єднанням збройних сил СРСР. Мала на озброєнні ядерну зброю та саму сучасну авіаційну техніку. Майже не має ознак причетності цієї армії до воєн 1945-1953 рр. На Далекому Сході. Проте, є окремі факти, які дають підстави вважати, що якась частина командуючих, командирів і льотчиків цієї армії брали участь у далекосхідних війнах СРСР.

Руденко, Сергей Игнатьевич (1945—1947) —

С февраля 1947 по декабрь 1948 — командующий 1-й воздушной армией[4]. С декабря 1948 по сентябрь 1949 года — командующий Отдельной гвардейской воздушно-десантной армией[5].

С сентября 1949 года — начальник Главного штаба ВВС СССР. С августа 1950 года — командующий Дальней авиацией — заместитель главнокомандующего ВВС.

• Шесть орденов Ленина(20.06.1949) ;
• Четыре ордена Красного Знамени(03.11.1953);
• Медаль «Китайско-советская дружба»(КНР)

Агальцов, Филипп Александрович (1947—1949)

• Пять орденов Красного Знамени(15.11.1950); Медали Польши, ЧССР, КНР

Забалуев, Вячеслав Михайлович (1949—1950)

С июня 1949 года генерал-майор В. М. Забалуев — командующий 24-й воздушной армией в составе Группы советских оккупационных войск в Германии, с сентября 1950 года — 73-й воздушной армией Среднеазиатского военного округа. В феврале 1952 года был назначен командующим 25-й воздушной истребительной армией ПВО Ленинградского района ПВО[4].

• орден Ленина — дважды (1952);
• орден Красного Знамени — четырежды (1947);

• Вершинин, Константин Андреевич (1950—1951) — маршал авиации.

С марта 1946 года — Главнокомандующий Военно-воздушными силами — заместитель Министра обороны СССР. Руководил перевооружением ВВС на реактивную технику. Маршал авиации (3 июня 1946 г.).

10 ноября 1947 года — через два с половиной месяца после распоряжения министра обороны — подписывает приказ о создании подразделения ядерных бомбардировщиков дальней авиации (71 испытательный полигон)

В сентябре 1949 года внезапно понижен в должности и назначен командующим войсками Бакинского района ПВО. С февраля по сентябрь 1950 года — командующий 57-й воздушной армией. С 1950 по 1951 год — командующий 24-й воздушной армией ГСВГ.

• Три ордена Красного Знамени( 15.11.1950),

Подгорный, Иван Дмитриевич (1951—1954) — генерал-лейтенант авиации.

После войны

[править | править код]

В 1948 году окончил Высшую военную академию имени К. Е. Ворошилова, с августа 1948 года — командир 33-го истребительного авиационного корпуса ПВО, с июня 1949 года — командующий 66-й воздушной истребительной армией ПВО, с июля 1949 года — командующий 40-й воздушной истребительной армией ПВО, с декабря 1949 года — командующий 32-й воздушной истребительной армией ПВО, с октября 1951 года — командующий 24-й воздушной армией[6], с мая 1954 года — командующий 52-й воздушной истребительной армией ПВО.

• шестьорденов Красного Знамени (19.11.1951);
• два ордена Красной Звезды( в том числе 05.11.1946);

Сімнадцята повітряна армія

• 69-я воздушная армия (с 10.01.1949 г.)[2]
• Генерал-лейтенант авиацииВладимир Александрович Судец[9]1943 — 02.04.1946

После войны ещё около года командовал армией. С апреля 1946 года — начальник Главного штаба — заместитель главкома ВВС

• четыреордена Ленина (28.10.1950);

• Генерал-полковник авиацииСергей Кондратьевич Горюнов1946 — 04.1949

После войны С. К. Горюнов продолжал командовать 5-й воздушной армией, с мая 1946 года командовал 17-й воздушной армией Киевского военного округа (КОВО), с апреля 1949 года — 57-й воздушной армией Прикарпатского военного округа.

пять орденов Красного Знамени (24.06.1948)

• Генерал-лейтенант авиацииВасилий Георгиевич Рязанов1949 — 07.1951

В феврале 1947 года был назначен на должность командующего 14-й воздушной армией в составе Прикарпатского военного округа, а в апреле 1949 года — на должность командующего 69-й воздушной армией в составе Киевского военного округа.

• триордена Красного Знамени (15.11.1950);

• Генерал-полковник авиацииСергей Кондратьевич Горюнов1951 — 08.1956 -вдруге !!!

Вісімнадцята повітряна армія

Годы существования 6 декабря 1944 — 3 апреля 1946 года

18-я воздушная армия сформирована Постановлением ГКО от 6 декабря 1944 года на базе управления и сил авиации дальнего действия с подчинением командующему ВВС

• Командующий — главный маршал авиацииГолованов А. Е.

С апреля 1946 года — командующий Дальней авиацией СССР (создана на базе бывшей 18-й воздушной армии).

В мае 1948 года был снят с поста и направлен на учёбу в академию.

5 апреля 1946 года постановлением Совета Министров СССР 18-я воздушная армия выделена из состава Военно-воздушных сил и на её основе создана Дальняя авиация ВС СССР[3]

В состав Дальней авиации вошли воздушные армии с управлениями в Смоленске, Виннице и Хабаровске:

1-я воздушная армия дальней авиации. Сформирована 9 апреля 1946 года на базе соединений 3-й воздушной армии со штабом в Смоленске. 20 февраля 1949 года на основании директивы Генерального штаба ВС СССР переименована в 50-ю воздушную армию Дальней авиации. В связи с сокращениями ВВС 1 июля 1960 года переформирована в 50-ю ракетную армию, а авиационные части сведены во 6-й отдельный тяжёлый бомбардировочный авиационный корпус.

2-я воздушная армия дальней авиации. Сформирована 9 апреля 1946 года на базе соединений 8-й воздушной армии и частей ВВС Киевского военного округа со штабом в Виннице. 20 февраля 1949 года на основании директивы Генерального штаба ВС СССР переименована в 43-ю воздушную армию Дальней авиации. В связи с сокращениями ВВС 1 июля 1960 года переформирована в 43-ю ракетную армию, а авиационные части сведены во 2-й отдельный тяжёлый бомбардировочный авиационный корпус.

3-я воздушная армия дальней авиации. Сформирована 9 апреля 1946 года на базе соединений 7-й воздушной армии со штабом в Московской области (1945—1946 гг.), с 1946 г. — в Хабаровске. 20 февраля 1949 года на основании директивы Генерального штаба Советской Армии переименована в 65-ю воздушную армию Дальней авиации. В связи с сокращениями ВВС в середине 1953 года расформирована.

Висновки

Совєтсько-російська історія всіх 18 повітряних армій СРСР дивним чином “спотикається” в травні 1945 р. Потім епізодично згадуються окремі події, здебільшого переменування згадуються , а потім замовчується,  як мінімум, до лютого 1949 р., а найчастіше до

* Мачин М. Г. Китайские маршруты. // В небе Китая. 1937–1940. Воспоминания советских летчиков-добровольцев. / Изд. 2-е. — М.: Наука, 1986. — 383 с.

** Треба зазначити, що крім повітряних армій в СССР існували повітряно винищувальні армії протиповітряної оборони. Їх історія ще більш заплутана, ніж історія повітряних армій. Про частину взагалі не має відомостей. Нумерація дуже дивна. Про такі армії на Далекому Сході не згадується.

*** Я не знайшов інформації про цей орден в інтернеті.

**** Див. Інформацію про 3-ю повітряну армію на Далекому Сході в праці С.П.Іванова”Крах молниеносеой войні. Разгром импераилистической Японии”, М.: Воениздат, 1974. В окремих оглядах, наукових та воєнно-історичних працях про операцію в Маньчжурії є посилання на праці А.Е. Голубуєва.

***** В цьому моменті я виходжу за межі інформації з російської Вікі. Китайські архіви згадують совєтські екіпажі «в цивільному» або з «перекрашеними бортами». Є свідчення південнокорейських та американських льотчиків про «невідомі важкі бомбардувальники з Сибіру».

****** В архівах МО США згадуються «великі повітряні угрупування над Забайкаллям і Примор’ям» з високою радіоактивною активністю та мобілізація частини тилових служб і паливних складів на Далекому Сході.

******* Радіоперехоплення ВМС США згадують «великі групи бомбардувальників, які несподівано розверталися». А японські архіви фіксують багаторазові «вторгнення невстановлених літаків з Півночі» в 1950–1953 рр.