«Ху із» Китайська та Російська імперії?
Якщо говорити про територіальні взаємовідносини між Китайською та Російською (спочатку Всеросійською) імперіями, то треба, на нашу думку, почати з кількох ключових моментів:
- Коли виникли Російська та Китайська імперії.
- Які території були між імперіями на момент виникнення.
- Як формувався кордон спільний кордон між імперіями.
Коли виникли?
Китай: від «Жовтого імператора» до імперії Юань
Щодо Китайської імперії, то треба зазначити, що питання не таке просте, як здається на перший погляд.
Легендарний період
По-перше, у китайців традиційно все починається з красивих міфів та легенд.
Так, з І ст. до н.е. (часи імперії династії Хань) китайці завдяки зусиллям тогочасного історика та письменника Сима Цянь до сього дня вважають, що перша китайська чи то імперія, чи то держава виникла в часи легендарного «Жовтого імператора» (Хуан-ді). Як давно це було, точно нікому не відомо. Є різні версії, але найбільш ймовірною вважають середину ІІІ тисячоліття до н.е.
При цьому треба зважати, що цей Хуан-Ді був першим з п’яти т.зв. ідеальних імператорів: його наступними були Чжуань Сюй, Ку, Яо та Шунь.
Після них нібито виникла династія Ся, яку заснував легендарний князь Юй Великий. Часи правління цієї легендарної династії – 2070-1600 рр. до н.е. Територія відносно сучасного Китаю, невелика. Історики, особливо західні, взагалі ставлять під сумнів реальне існування цієї держави.
Перші династії та держави
Наступницею династії Ся була династія Шан. Вона нібито існувала у 1600—1046 до н.е. Це перша китайська держава, реальне існування якої визнане істориками світу. Наскільки вона була великою територіально, не відомо. Ореал археологічних знахідок того періоду займає мізерну частину сучасного Китаю.
Наступна династія — Джоу. Її правління було найдовшим у китайській історії (1046－256 до н. е. (за іншими даними, 1027—221 до н.е.). А територія — вже доволі великою. Проте це не завадило їй спочатку втратити контроль над своїми підлеглими урядовцями (період Чуньцю), а потім розпастися на кілька держав (період Чжаньґо), які воювали між собою («Період Воюючих царств»).
Цікаво, що справжню китайську імперію, на думку китайців, створила наступна династія Цінь, яка правила всього, увага (!) 15 років (221 до н. е. — 206 до н. е.). Але за цей короткий час встигла так багато, що в це важко повірити. Зокрема, побудувала Великий китайський мур…
На цьому етапі історії китайських династій варто зупинитися і вказати: надалі династій в Китаї було дуже багато. Між періодами єдності були періоди розпаду на окремі царства та ворожнечі.
Монгольска династія і імперія Юань
Для нашого дослідження важлива лише династія Юань, вперше створена не китайцями, а монголами. Імперія Юань вважається одним із продовжень Монгольської імперії, створеної Чингізханом.
Для нас важливо, що ця династія вела курс на встановлення свого верховенства над іншими державами Чингізидів, а також сусідніми країнами (Південна Сун, В’єтнам, Корея і Японія). Ще одна важлива деталь: династія була заснована Хубілай Ханом, але офіційним засновником вважається Чингісхан.
Крім того, Хубілай Хан взяв собі титул Великого Хана, тобто оголосив себе зверхником над іншими правонаступниками Монгольської імперії: Улус Чагатая, Золотої Орди (Улус Джучі), і Держави Хулагуїдів.
Імперії Мін та Північна Юань
Династія Юань відносно недовго (з 1271 по 1368 рр.), а потім влада монголів була повалена китайськими повстанцями (повстання червоних пов’язок 1351–1366 рр.). Очільник повстання Чжу Юаньчжан став засновником династії Мін. Цікава деталь: він був бідним селянином, який під час повстання пройшов шлях від простого солдата до полководця. Правила ця династія відносно довго: 1368 – 1644 рр.
Важливо, що династія Юань не зникла зовсім, а зберегла свою владу над своєю прабатьківщиною: Монголією. Цей період імперія називається Північна Юань.
Це ключовий момент, бо саме після підкорення Монголії (Північної Юань) маньчжурські завойовники формально отримають право відновити Монгольську імперію. Але про це трохи пізніше.
Маньчжурська імперія Пізня Цзінь
На початку XVII ст. вождь чжурчженей, які жили в Маньчжурії, Нурхаці (1559—1626) об’єднав кілька десятків племен та створив нову державу.
Нурхаці мав претензії на спорідненість з чжурчженьскою династією маньчжурської імперії Цзінь (1115-1234). Тому він оголосив свій клан «Золотым родом» (Айсінь Гьоро).
У 1616 р. Нурхаці оголосив себе ханом нової манчжурської держави, яка має історичну назву «Пізня Цзінь».
Після смерті Нурхаці в 1626 р. його владу успадковував син Абахай. До свого маньчжурського імені він приєднав друге, китайське — Хуантайцзі, а для свого правління прийняв девіз «Тяньцун» («Покірний Волі Неба»).
На той час більшою частиною Китаю володіла імперія Мін. А Північна Юань володіла землями монгольських племен. до початку ХVII століття занепала та фактично розпалась на кілька автономних володінь.
Війна Абахая та Лігден-хана за право відновити Монгольску імперію
Лігден-хан, який був правителем земель Чахара, намагався відновити могутність Північної Юань. Він вважав себе законним спадкоємцем імператорів Північної Юань. Проте частина ханів не визнала його як імператора та чинила спротив його прагненню об’єднати усіх монголів. Особливо потужним цей спротив був на на півдні та сході Монголії.
Його конкурентом за володіння всіма монголами став манчжурський правитель Абахай. Він привернув на свій бік багатьох монгольських правителів, використав їх як для війни з китайською імперією Мін, так із Лігден-ханом.
В кінці кінців у 1634 р. Лігден-хан зазнав поразки.
Виникнення імперії Цін
В 1635 р. син Лігден-хана Еджей визнав свою поразку Північної Юань та зверхність над нею Абахая. За манчжурською легендою Еджей-хан віддав Абахаю велику печатку імператора Юань.
З того часу у Абахая з’явилась формальне право володіти землями усієї імперії Юань, в яку входили колись і Монголія, і Китай.
У квітні 1636 р. девять піденно-монгольських та східно-монгольських ханів на своєму з’їзді (хуралі) визнали маньчжурського імператора Абахая великим каганом Монгольскої імперії з титулом богдо-хан.
А вже 5 травня 1636 р. Абахай змінив назву своєї держави на імперію Велика Цін та став її першим імператором.
З цього моменту вже можна вести відлік історії цієї манчжурсько-китайської імперії.
Проте, треба зважати на те, ще що Абахай ще не володів всіма тими землями, на які претендував. Тому є ще кілька дат.
По-перше, це 1644 р.: рік, коли війська маньчжурів оволоділи Пекіном, що був столицею китайської імперії Мін.
По-друге, це 1683 р., в якому другий імператора династії Цін Кансі завоював всі землі китайської імперії династії Мін.
Отже, маємо кілька дат виникнення: 1616, 1636, 1644, 1683. Тут є певні розходження, але все більш-менш зрозуміло.
Московія: юрт, князівство, царство чи імперія?
А от з історією Московщини, як завжди, все заплутано. Бо тутешнім історикам та політикам дуже хочеться мати дуже давню історію.
Міщарський юрт Мухшинського улусу Монгольської імперії
В ХІІІ ст. це була територія Міщарський юрту, який до того входив у Мухшинський улус (Наручадська Орда в північноруських літописах) із столицею в Мухші (Мохші, Нуриджан, Наручадь, Наровчат). Це місто могло бути тимчасовою північною столицею Золотої орди, бо там з 1313 по 1367 р. відбувався друк золотих монет за хана Узбека*.
Столицею Міщарського юрту був Касимов. І точно не Москва, якої тоді, можливо взагалі не існувало.
Всі ці території спочатку були частиною Монгольської імперії (1206 — 1368 рр.), заснованої Чінгісханом, що у час свого найбільшого розквіту (1279 р.) була найбільшою імперією в історії людства.
Після розпаду Монгольської імперії у 1294 р. Міщарський юрт залишився у складі самостійної Золотої Орди.
Московське князівство
Згодом на території Міщарського юрту монголи створили Московське князівство, першим князем якого за волею монгольського хана Менгу-Тимура став 16-річний син син Олександра Невського Данило Олександрович.
Так, принаймні, стверджує московитська історична легенда, яка намагається пов’язати таким чином рід московської династії Калитовичів з руськими князями Юрієм Долгоруким та Володимиром Мономахом. А ті, в свою чергу, дають їм примарні підстави думати, що Російська імперія (царство) — це третій Рим, правонаступник та власник спадку Візантійської імперії («Константинополь наш»).
Велике князівство Московське
Знову ж за московською версією Московське князівство з 1317 р. отримує назву «Велике князівство Московське» (далі ВКМ)», що, за задумом авторів цієї версії повинно підняти статус князівства. Хоча виходить це не дуже бо «нова назва» просто урівнює ВКМ у статусі з іншими тогочасними «великими» князівствами, наприклад Тверським, Рязанським, Володимирським, підвладними Золотій Орді.
За династії Калитовичів ВКМ примучило своїх суперників серед інших великих князівств та стало насправді найпротужнішим серед них.
За московитською версією останній хан єдиної Золотої Орди Тохтамиш в 1393 р. віддав Міщарський юрт ВКМ. А в 1445 р. московський князь Василь II нібито виокремив землі у т. зв. Касимовське ханство. Це дуже схоже на брехню. Бо московити стверджують, що Касимівське ханство надалі було васалом ВКМ та Московського царства.
Проте, о диво дивне, сюзерен (ВКМ та Московське царство) сплачував свойому вассалу (Касимовському ханству) данину до кінця першої половини XVI ст. Схоже, що все було навпаки. І ВКМ до кінця першої половини XVI ст. було васалом Касимівського ханства.
Самозванний государ Іван ІІІ
Ще до звільнення від влади Касимівського хана князю ВКМ Івану ІІІ у 1485 р. захотілось стати самозванцем (буквально). І він сам себе почав називати «государєм Всєя Русі». Правда, підстав у нього для цього не було. Землями Русі він на той час не володів. Крім, хіба-що, кількома її окраїнними землями та уламками, зокрема, Новгородськими землями. Тому він самоназвався на перспективу. Бо дуже хотів в майбутньому захоплювати чужі території (див. карту, звертаючи увагу на роки приєднання). І дійсно, до своєї смерті у 1505 р. Іван ІІІ зміг захопити деякі з них.
Зауважимо, що на той час більшість території Київської держави (Руси) перебувала у складі Литовської держави, яка з 1398 р. мала назву Велике князівство Литовське, Руське і Жемайтійське (далі ВКЛРЖ).
Ще два шматочки колишньої Київської держави (Русі) (Республіку Псков та Смоленське воєводство) приєднав до ВКМ Василій ІІІ.
Самозванець Іван Грозний
У 1547 р. син Василія ІІІ Іван IV Грозний продовжив традицію самозванства і сам себе проголосив царем. Можна припустити, що в цей момент ВМК ніби-то перетворилось на царство. Але є кілька суттєвих «але».
Титул царя мали всі правителі, які очолювали уламки Золотої Орди, зокрема і володар Касимівського ханства (царства).
Іван Грозний — цар казанський
«Справжнім», а не самозванним » царем» Іван Грозний став лише тоді, коли завоював Казанське царство (1552 р.).
Увага, Іван Грозний його формально зберіг казанське царство! Навішо?! А щоб мати право носити титул «казанського царя». Це було абсолютно логічно, бо з цього моменту самоназваний цар ставав справжнім царем. Проте, не московським, а казанським…
Ця колізія була «вирішена» з допомогою подвійного рокірування з казанським царем Симеоном Бекбулатовичем у 1574 р.
Тоді один з володарів Казанського царства, Симеон Бекбулатович, прямий нащадок Чингіз-хана, був за волею того ж Івана Грозного похрещений і проголошений у 1574 р. Великим Князем Москви та Московським царем…
Все це ніби-то «зробило» Мещерський улус-Московщину» царством, а Івана Грозного — «справжнім царем».
Казансько-московське царство
Московське «царство» ще більше 150 років не було самостійним, бо офіційно визнавало над собою зверхність Кримського хана і справно платило йому данину. Тільки Петро І у 1700 р. наважився проголосити незалежність свого «царства» від Орди та кримських ханів. І данину вже не платив.
До того часу, як мінімум, де-юре, тобто офіційно, кримські хани, як спадкоємці Великої Орди та Монгольської імперії, були справжніми володарями казансько-московського царства. А казансько-московські царі вважались їх «меншими братами» та вассалами. При цьому з 1475 р. Кримське царство стало васалом Османської імперії.
Отже, Московщина, як мінімум де-юре, з 1475 по 1700 рр. була васалом васала Османської імперії!!!
Заснування Всеросійської імперії
Все змінив Петро І, який вирішив реформувати Московське царство і створити на його основі Всеросійську імперію.
Офіційна процедура проголошення Всеросійської імперії пройшла 2 листопада 1721 р.
Є підстави вважати, що ребреднінг казансько-московського царства, як і реформу московської православної церкви за зразком англіканства, Петро І зробив за порадою та активною участю українського богослова, письменника, поета, математика, філософа, перекладача, ректора Київської академії Феофана Прокоповича. Мабуть саме він і запрононував малограмотному государю ідею скористатися греко-візантійською назвою Руси — «Росія» (грец. Ρωσία), та латинським поняттям «імперія»***.
Український імперський проєкт Феофана Прокоповича
Були у Прокоповича і інші, можна сказати проукраїнські, мотиви провести реформу казансько-московського царства. Схоже на те, що він створив та послідовно реалізовував свій проєкт звеличення України-Гетьманщини****. Через оголошення її «сердцем» нової імперії. Справа в тому, що початкова назва «Всеросійська» означала, що імперія є об’єднанням земель справжньої або Малої Русі (України, Гетьманщини), Білої Русі та приєднаних до Русі її окраїн: Великої Русі.
При такому розкладі Малоросія ставала метрополією, тобто головною частиною імперії. т. зв. малороси розглядалися як справжні руські. А от великороси як гібрид руського населення з населенням Залісся. Тому Великоросія у проєкті Прокоповича — це окраїна та колонія Малоросії, яку треба русифікувати: навчити руської (побутової церковно-слов’янської) мови та зробити справжніми православними.
Проте, згодом цей ключовий нюанс назви «Всеросійська», що прямо вказує на вторинність Великоросії, вирішили «забути». А щоб ніщо не нагадувало, змінили назву імперії з Всеросійської на Російську.
Не зважаючи на це маскування, ідея, що Україна — це справжня Русь, збереглася на глибинному рівні у великоросів…
Підсумок
Отже, ми визначились з обставинами та датами виникнення:
- Китайська імперія династії Цін — 1636 р.
- Всеросійська (Російська імперія) — 1721 р.
Тепер можна перейти до питання про кордони. А тут все ще набагато складніше. Бо китайська та російська імперії в той час динамічно зростали і змінювали свої кордони.
Проте є ще один момент, який варто уточнити. На перший погляд Російська імперія — це імперія європейська, яка «порвала пуповину» свого звязку із Улусом Джучі, поняттями «цар» та царство та Монгольською державою, прямим спадкоємцем якої вважали себе тогочасні китайські володарі.
Формально так, схоже. Але є ще одна цікава деталь, теж пов’язана з Прокоповичем. Його погляди на «організацію Всеросійської імперії були дуже схожими на європейську теорію регулярної держави. А на думку одного із її творців Християна Вольфа модель «регулярної держави» була набагато ближчою до сучасного йому Китаю (імперія династії Цін), аніж до тодішньої Європи. Прийде час і в Російській імперії почнуть згадувати про своє азійське, монгольське походження. І почнуть, як і імператори династії Цін, претендувати на спадок Монгольсокї імперії.
***
Продовження циклу «Як Російська імперія привласнювала території Китайської імперії»:
«Як Російська імперія привласнювала території Китайської імперії: динаміка кордонів»
____________________________________________________
* Інформація надається на основі висновків Всеросійської наукової конференції «Середньовічне місто Мохші та Наручатська земля: підсумки 95-річного вивчення», у якій взяли участь вчені з Воронежа, Йошкар-Оли, Зарічного, Казані, Москви, Нижнього Новгорода, Пензи, Саратова. Відповідно до знайдених археологами монет, які 700 років тому карбувалися при хані Узбеку в місті Мохші, роком заснування Нарівчата можна вважати 1313 рік, вважає ректор Пензенського інституту розвитку освіти, професор Пензенського педагогічного університету, доктор історичних наук, археолог, голова Пензенського відділення Всеросійських педагогічних зборів, член Регіональної ради прихильників партії «Єдина Росія» Геннадій Бєлорибкін.
** У моменті стосунків Московського та Касимівського царства досі залишається відкритим питання: хто кому був підвладний.
*** В той час три видатні діячі Гетьманщини запропонували власні масштабних проєкти реформування своєї батьківщини. І. Мазепа — монархічно-республіканський, за зазком Речі Посолитої, П.Орлик у своїй Конституції — республіканський, а Ф.Прокопович — імперський.
***
Продовження циклу «Як Російська імперія привласнювала території Китайської імперії»:
