ВИЗНАЧЕННЯ ЯКОСТІ ОСВІТИ З ДОПОМОГОЮ ПРОЦЕСНОГО ПІДХОДУ

ISO

Друзі! До вашої уваги мої тези на ІХ Міжнародну науково-практичну конференцію аспірантів, молодих вчених та науковців  «Проблеми та перспективи розвитку економіки освіти регіону», що пройшла у Кременчуцькому інституті Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля 4 квітня 2014 року.

«Якість освіти – це головний інтегративний показник ефективності діяльності кожного освітнього закладу та всієї системи освіти в цілому. Однак у сучасній вітчизняній системі освіти поки що не має єдиного бачення  самої сутності поняття «якість освіти». Саме зараз воно проходить складний і суперечливий шлях свого становлення, своєї, так би мовити, кристалізації сенсу.

Згідно з чинним Законом України «Про освіту» метою освіти є «всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями». Таким чином, вітчизняне законодавство перед закладами освіти поставило сукупність завдань, спрямованих на всебічний розвиток особистості, що повинен привести до потенціалу народу і підвищення ефективності народного господарства:

а) розвиток  талантів, розумових і фізичних здібностей особистості;

б) виховання високих моральних якостей;

в) формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору;

г) збагачення інтелектуального, творчого, культурного потенціалу та підвищення освітнього рівня.

Якнайкраще виконання цих завдань є головним показником якості освіти. Отже, якість освіти, якщо її розглядати результат, залишаючи поза увагою якість освіти як якість потенціалу досягнення мети освіти та якість процесу формування професіоналізму, визначається законом в межах чотирьох вказаних комплексних характеристик.

Сучасна вітчизняна система освіти здійснює кількісне вимірювання лише останньої комплексної характеристики, а саме досягнутого особистістю в процесі навчання освітнього рівня. Так, обов’язковим компо­нентом процесу  навчання є перевірка його результативності з допомогою контролю досягнутого рівня знань, умінь та навичок. На жаль, інші комплексні характеристики: процес розвитку  талантів, розумових і фізичних здібностей особистості; виховання високих моральних якостей; формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору та збагачення інтелектуального, творчого, культурного потенціалу поки що залишаються поза межами об’єктивного вимірювання.

За принципами процесного підходу, який використовується в міжнародних стандартах ISO серії 9000:2000, результати діяльності вимірюються за допомогою порівняння стану на «вході» та «виході» з процесу. На нашу думку, вимірювання якості освіти повинне базуватися саме на процесному підході, за яким якість освіти як результат треба визначати як різницю між станом особистості  на «вході» (вступі до навчального закладу чи переході на інший ступень) та на «виході» (переході на інший ступень, закінченні навчального закладу) за вказаними в законодавстві основними комплексними характеристиками:

— зміна освітнього та культурного рівня;

— рівнем  творчого потенціалу та розвитку таланту (талантів) по шкалі: задатки-здібності-талант-майстерність;

— рівнем сформованості високих моральних якостей;

— рівнем громадянської свідомості.

Зауважимо, що в сучасних навчальних закладах процесний підхід не достатньо послідовно використовується під час кількісного визначення такої комплексної характеристики як освітній рівень. Практично послідовно не застосовується принцип визначення різниці між результатами вимірювання на «вході» та на «виході» психолого-педагогічного процесу, що створює передумови для необ’єктивного оцінювання зусиль окремих педагогів та педагогічних колективів в цілому. Ця невизначеність підштовхує до багатьох викривлень, таких як, наприклад,  постійне зростання вимог «елітарних» шкіл до рівня знань шестиліток-першокласників. Адже з вже підготованої зусиллями батьків дитини набагато легше зробити гарного учня, а отже і мати високі показники. Педагоги звичайних шкіл для досягнення таких самих показників треба приласти набагато більше зусиль. Це впливає на мотивацію частини педагогів та керівників освіти, спотворює мотивацію учнів.

Психолого-педагогічної діагностики на предмет виявлення талантів, розумових і фізичних здібностей особистості не здійснює більшість сучасних вітчизняних навчальних закладів, крім спеціалізованих: музичних, спортивних, художніх тощо, де без певного рівня здібностей не має сенсу навчатися. Проте і в цих закладах діагностика здійснюється тільки стосовно їх профілю, інші здібності не вимірюються, повної «картини» здібностей ні у батьків ні у дітей не виникає. Крім того, процесний підхід з визначенням різниці на «вході» та «виході» з навчального процесу офіційно не застосовується, загальноприйнятої та науково обґрунтованої шкали зростання талантів від задатків до майстерності не має.

Відсутність суцільної та системної психолого-педагогічної діагностики  всього комплексу здібностей особистості, що здійснюється під час переходу з одного ступеня (освітньо-кваліфікаційного рівня) на інший надзвичайно шкодить результативності системи освіти. Адже всі комплексні характеристики пов’язані між собою. Якщо учень має високі розумові здібності то він і педагоги прикладають набагато менше зусиль задля досягнення певного результату, ніж у тому випадку, коли учень має посередні розумові здібності. Це очевидно всім, але оцінка, отримана під час перевірки знань повністю нівелює цю різницю.

Якість освіти за рівнем  творчого потенціалу та розвитку таланту (талантів) по шкалі: задатки-здібності-талант-майстерність, з урахуванням різниці між результатами вимірювання на «вході» та «виході» у вітчизняний навчальних закладах взагалі не вимірюється. А цей показник, на нашу думку, може найбільш повно відображати результати спільних зусиль педагогів та особистості у навчальному процесі. Якщо учень з посередніми здібностями за сприяння всього педагогічного колективу досяг більш високого їх рівня, розкрив в собі певні таланти та «перегнав» своїх однолітків, що мали більш високі «стартові» показники, то й оцінювання роботи цього колективу та самого учня буде максимально об’єктивним. Це, в свою чергу, дозволить більш об’єктивно оцінювати кваліфікаційний рівень педагогів, виваженість та ефективність менеджменту освіти.

У сучасній вітчизняній системі освіти практично відсутня система визначення рівня сформованості моральних якостей особистості. Оцінювання поведінки під час навчання не достатньо. Інших офіційних показників не існує. Якщо в радянські часи моральні якості майбутнього будівника комунізму хоч якось оцінювались під час перебування у жовтеняцьких, піонерських та комсомольських організаціях та знаходили своє узагальнене відображення у характеристиці, що була обов’язковим документом, то зараз такий документ, як характеристика створюється лише у окремих випадках: переводу з класу в клас або до іншої школи, зверненні правозахисних органів тощо.  Вимагають характеристику при вступі лише окремі ВНЗ України.

Ще однією вадою сучасної вітчизняної загальної середньої освіти, на нашу думку, є занадто вузьке розуміння такого поняття як «атестат зрілості», що зараз розуміється лише як свідоцтво (атестат) про закінчення загальної середньої школи. Проте, отримання вказаного атестату вже давно перестало бути державним підтвердженням та суспільною гарантією зрілості особистості чи підтвердженням того, що визначена в законодавстві (Закони України «Про освіту та «Про загальну середню освіту») мета досягнута. Такі комплексні характеристики, як рівень моральних якостей або громадянська зрілість особистості в сучасному атестаті зрілості не відображені зовсім. Не має в атестаті зрілості і комплексної характеристики всієї сукупності виявлених під час процесу навчання талантів та здібностей. За формальними показниками, за оцінками атестату практично не видно основного результату – особистості: рівня, особливостей, обдарувань, зрілості тощо. На жаль, навіть наявність золотої або срібної медалі у сучасного випускника загальноосвітнього закладу не є гарантією його особистісної зрілості.

Отже, сучасна вітчизняна система освіти лише задекларувала на рівні законодавства свої завдання щодо реалізації принципу всебічного розвитку особистості як своєї головної мети, але не створила ефективного механізму визначення якості освіти з урахуванням всіх комплексних характеристик на основі застосування процесного підходу, який використовується в міжнародних стандартах ISO серії 9000:2000.»

 

Стегній П. А. Підходи до концептуального бачення якості освіти на основі процесного підходу //Проблеми та перспективи розвитку економіки освіти регіону: матеріали ІХ Міжнародної науково-практичної конференції аспірантів, молодих вчених та науковців 4 квітня 2014 р. / КІ ДУ ім. Альфреда Нобеля. – Кременчук, ПП Щербатих, 2014. – 444 с. – С. 353-356.

 

Вы можете оставить комментарий, или отправить trackback с Вашего собственного сайта.

Написать комментарий


девять − 2 =