СИСТЕМНИЙ ПІДХІД У ВИРІШЕННІ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ТРАЄКТОРІЙ ПЕДАГОГІЧНОГО СУПРОВОДУ ОБДАРОВАНОСТІ ДИТИНИ-ШКОЛЯРА-СТУДЕНТА

 

 

На думку англійського історика і соціолога А. Тойнбі лише та держава, яка здатна створити реально ефективно діючу систему належної підтримки обдарованої та креативної частини свого населення, має достатні передумови, щоб давати адекватні відповіді на виклики природи або іншого суспільства.

Українське суспільство уже кілька десятиліть перебуває в системній кризі, але належних відповідей на численні існуючі виклики поки що не знайдено. На нашу думку, причина – сучасний стан системи освіти, яка не надає належної підтримки обдарованій та креативній особистості на її шляху самопізнання, саморозкриття та самореалізації.
Найбільший капітал будь-якої країни – людина. Найважливіший природний ресурс суспільства – задатки кожної дитини, що під впливом сукупної особистої, сімейної, суспільної та державної дії повинні перетворитися на здібності, таланти та піднятися на рівень Майстерності.
Таким чином, педагогічний процес можливо і потрібно розглядати як «видобуток» талантів з глибин психічного дитини-школяра-студента протягом всіх кроків руху особистості на шляху самопізнання, саморозкриття та самореалізації: від початкового стихійного сімейно-батьківського виховного та освітнього впливу (від 0 до 3, в окремих випадках до 5 років) до багаторівневого «конвеєру»: дитячого садочку, середньої, а потім вищої школи (від 6 до 18-21 року в залежності від рівня акредитації ВНЗ).
Середній термін перебування сучасної людини у державній або контрольованій державою системі освіти та виховання України складає 18 років (від 3 до 21 року). Це надзвичайно багато. Але поки що виховні та освітні впливи батьків, родини, різновікового соціального оточення, місцевої громади, з одного боку, та державної системи освіти та виховання, з іншого, не узгоджені, не мають ефективної системи належної координації. Більш того, навіть психолого-педагогічні дії державних установ: дитячого садочка та середньої школи не узгоджені на рівні конкретної особистості. Кожний рівень працює практично незалежно від попереднього та наступного. Єдиний суттєвий зв’язок – документи про освіту, потрібні для переходу на наступний рівень.
Окреме болюче питання – рівень узгодженості діяльності установ шкільної та позашкільної освіти. Маючи спільне підпорядкування, установи дошкільного, шкільного та позашкільного навчання практично ніяк не пов’язані у своїй реальній діяльності, вони схожі на «паралельні світи», у яких періодично перебуває особистість школяра. Але ж вони роблять спільну справу! Більш того, саме дошкільна освіта здатна розвивати ті обдарованості: художні, спортивні, музичні, конструкторські тощо, на які через свою специфіку недостатньо звертає увагу шкільна освіта. Зараз всі вказані установи не складають єдиної системи, не співпрацюють, не формують єдиного, зорієнтованого на розвиток конкретної особистості плану діяльності, не мають наскрізного документу, в якому б було б відображено виявлені на кожному рівні обдарованості особистості.
В цій ситуації питання включення виховного та освітнього впливу батьків і родини в цілому до єдиного психолого-педагогічного процесу, «перетворення» членів родини на ефективних родинних педагогів виглядають фантастичними. Батькам, що є беззаперечними лідерами впливу на свідомість своїх дітей, поки що відводиться роль карально-заохочувального та абстрактно мотиваційного (вчися, а то будеш важко фізично працювати) впливу. Найвищий рівень включеності в педагогічний процес батьків – допомога у виконанні домашнього завдання, що без достатніх педагогічних знань перетворюється або в примушування, або в виконання завдань за дітей («батько рішає, а Петя здає»). Є цікавий парадокс – ніхто і нікого не вчить бути батьками. Взагалі не існує закладу, який би готував до батьківства! Проте, на нашу думку, будь-які професійні знання втрачають сенс, якщо людина не здатна успішно реалізуватися як батько (мати). От і маємо ситуацію: школа не здатна замінити батьків, батьки через нестачу знань не здатні ефективно виконувати свої обов’язки.
Отже, замість єдиної системи та єдиного процесу формування творчої особистості, сприяння розкриттю її обдарованості, вітчизняна освіта має лише купку окремих «пазлів», які ще потрібно скласти в єдину картину. На нашу думку, вирішити проблему здатний проект регіонального масштабу та всеукраїнського рівня, який би у своїй діяльності знайшов би найбільш ефективні форми об’єднання у єдину систему головних сегментів педагогічного впливу на перетворення задатків у таланти: батьківського впливу, державних освітніх установ від дитячого садочку до установ підвищення кваліфікації.
Тому, на нашу думку, задекларована у Законі України «Про освіту» головна мета освіти: «всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору» не виконується на достатньому і належному рівні.
Маючи потужну систему державного впливу на розвиток особистості, українська держава діє вкрай не ефективно, бо не має єдиного типового плану виявлення (діагностики) і формування творчої обдарованої особистості, здатного стати основою для формування індивідуальних траєкторій педагогічного супроводу обдарованості школяра. Не має єдиного офіційного документу, що відображав би творчі вияви та розвиток талантів особистості у дошкільних, шкільних та позашкільних закладах та закладах вищої освіти. Батьки майже не залучені до педагогічного процесу. Одним з головних наслідків такого стану речей є сучасний кризовий стан українського суспільства як у економічній, так і у політичних сферах.
Загальновідомо, що вирішити проблеми системи лише на рівні самої системи не можливо. Системна криза виявляє себе і на інших рівнях, поза системою освіти. Сучасне вітчизняне суспільне виробництво «розірване», не має ефективно діючого зв’язку між сферою матеріального виробництва та сферою нематеріального виробництва, в якій важливе місце займає освіта. Матеріальне виробництво, що є споживачем продукту освіти у якості фахівця, спеціаліста зараз практично не опікується освітою.
На нашу думку, глибинною причиною такого стану речей є відсутність в Україні конкурентної ринкової економіки. Зараз у нас панує система ведення бізнесу, в якій загальна ефективність (прибутковість) не залежить від професіоналізму менеджерів, службовців та робітників, а визначається на рівні особистих зв’язків, вміння «пробивати» питання, давати хабарі тощо. Це приводить до знецінювання знань та системи освіти, яка на сьогоднішній день лише надає «перепустку» до певної посади у вигляді диплому.
Проте, коли почне розгортатись співпраця є Європейським Союзом, ситуація різко зміниться. Виникне доволі агресивне конкурентне середовище. Підприємства, що не встигнуть вчасно переорієнтуватися в новій ситуації, зокрема не зрозуміють, що висококваліфіковані та креативні кадри вирішують все, збанкрутують. Отже, вже зараз є необхідність почати вибудовувати ефективні зв’язки бізнесу з освітніми установами, особливо на регіональному рівні, на рівні Кременчуцького біосферного регіону.
У питанні налаштування ефективних і насправді взаємовигідних зв’язків між матеріальною та нематеріальною сферою суспільного виробництва на регіональному рівні центральна роль належить органам місцевого самоврядування. Саме рівень регіональної громади є, на нашу думку, ключовим у вирішенні нагальних соціально-економічних проблем як регіону, так і України в цілому. Порушення системи зворотного зв’язку, відчуження між всеукраїнським рівнем виконавчої (Уряд) і законодавчої (Верховна Рада) влади та регіональними громадами трагічно виявила себе в сучасній Україні у формі сепаратизму. Відсутній виважений баланс між загальноукраїнськими та місцевими потребами. Якщо врахувати, що за загальноукраїнським рівнем «потреб» нерідко чітко проглядають інтереси певних олігархічних кланів, то нехтування регіональними потребами сприймається населенням регіонів як пограбування. Звідси і бажання зменшити тиск центру або, навіть, взагалі звільнитися від нього. Отже, сепаратизм дає чіткий та надзвичайно жорсткий «мессендж» всьому українському суспільству – зволікання з вирішенням питання децентралізації влади, пошуку більш виваженого балансу між центром і регіонами може привести до втрати незалежності та руйнування держави.
Отже, на нашу думку, подолання системної кризи українського суспільства можливе за умови застосування системного підходу. У першу чергу потрібно знайти найбільш ефективний спосіб координації діяльності державного багаторівневого «конвеєру видобутку талантів»: дитячого садочку, середньої та вищої школи. Паралельно потрібно знайти дієві форми поєднання багаторівневої системи шкільного навчання з системою позашкільного навчання. Окреме завдання – створення нових форм включення батьків у єдиний педагогічний процес.
Ключовий світоглядний момент цього завдання – перехід до системного бачення обдарованості, що на нашу думку, найкраще відображено у теорії множинного інтелекту американського психолога Г. Гарднера та суттєво доповнюється у працях російських дослідників В. Ганзена і В. Толкачова. Цілісне, комплексне, системне бачення всього «спектру» різних видів обдарованості (від спортивних до музичних), типів мислення (від аналітичного до образного) та типів інтелекту (від кінестетичного до вербального) є обов’язковою передумовою для всіх етапів процесу: діагностики обдарованості, створення умов для їх виявлення і розвитку, моніторингу якості освіти та оцінювання результатів діяльності освітніх установ, відображення досягнень особистості у принципово нових документах про освіту.
Вважаємо, що зараз документи про освіту відображають лише здатність пристосовуватись до вимог діючої системи освіти. Принцип «завчив-здав-забув» є домінуючим і відмінні оцінки та навіть золота медаль зовсім не гарантують ні глибоких знань, ні рівня сформованості відповідних компетенцій, ні перетворення здібностей на таланти, ні рівня креативності особистості.
Але вирішити проблему формування траєкторій педагогічного супроводу обдарованості дитини-школяра-студента лише на рівні системи освіти не можливо. Тому треба шукати засоби залучення до її вирішення вітчизняного бізнесу та державної влади як на загальноукраїнському, так і, особливо, на регіональному рівнях.
Потужні кроки у напрямку вирішення проблеми формування траєкторій педагогічного супроводу обдарованості дитини-школяра-студента уже п’ятий рік здійснює Науково-навчальний комплекс багаторівневої безперервної освіти «Профільна освіта регіону», створений за ініціативою Кременчуцького інституту Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля (далі Комплекс).
У 2011 р. році ініціатива інституту підтримана на державному рівні. Наказом Міністерства освіти та науки України створено освітній округ «Науково-навчальний комплекс багаторівневої безперервної освіти «Профільна освіта регіону». Ідея викликала зацікавлення у чотирьох інститутах Національної академії педагогічних наук України, що заключили договори про співпрацю з інститутом.
Основний метод дії Комплексу синергетичний, спрямований на збільшення рівня відкритості освітніх установ як окремих систем, пошук вже існуючих тенденцій до координації діяльності, педагогічної творчості і новаторства. Одним з таких кроків стало створення у співпраці з Інститутом педагогічної освіти і освіти для дорослих НАПНУ та Кременчуцькою гімназією № 5 імені Т.Г. Шевченка Центру професійного саморозвитку вчителя, активна діяльність якого вже дає свої позитивні наслідки та стимулює інші освітні установи Комплексу до активної участі у реалізації завдань Комплексу.
Діяльністю Комплексу зацікавились представники бізнесу та місцевого самоврядування регіону, особливо Автозаводського району м. Кременчука. Активну участь у діяльності Комплексу бере начальник управління освіти виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Г. Москалик. Останнім часом ініціативи Комплексу почали отримувати потужну підтримку в.о. мера м. Кременчук В. Калашника. Об’єднані спільним прагненням до педагогічного новаторства освітні заклади Комплексу активно шукають шляхи до координації своїх дій та збільшення ефективності своєї діяльності.
Таким чином, з окремих елементів починає поступово складатися єдина система багаторівневої безперервної освіти Кременчуччини, що вже зараз сприяє більш ефективному «видобутку» талантів, а отже і подоланню системних кризових явищ українського сьогодення.

 

 

Вы можете оставить комментарий, или отправить trackback с Вашего собственного сайта.

Написать комментарий


четыре + 5 =